Особистий прийом громадян — стаття 22 Закону про звернення

Перевірено станом на 20 серпня 2026редакція норм від 1 січня 2026

Стаття 22 Закону України «Про звернення громадян» встановлює, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання, а графіки прийому доводяться до відома громадян. Усі звернення на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити питання безпосередньо на прийомі неможливо, воно розглядається в тому ж порядку, що й письмове звернення.

Обов’язок, а не послуга

Стаття 22 Закону № 393/96-ВР починається з формулювання, яке не залишає місця для тлумачення:

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом громадян.

Коло адресатів навмисно широке: це не лише державні органи, а й підприємства, установи, організації будь-якої форми власності та об’єднання громадян.

Чотири вимоги до організації прийому

Друга частина статті містить їх в одному реченні:

1. регулярно;
2. у встановлені дні та години;
3. у зручний для громадян час;
4. за місцем їх роботи і проживання.

І окремо — графіки прийому доводяться до відома громадян. Тобто графік має бути не лише затверджений, а й доведений.

Хто встановлює порядок

Порядок прийому визначається керівниками відповідних органів, підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян. Закон встановлює рамку, а не єдиний регламент.

Стаття містить і окреме застереження: за рішенням керівників особистий прийом громадян може бути призупинено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Що відбувається з усним зверненням

Три правила частини четвертої:

• усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються;
• якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення;
• про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно — за бажанням громадянина.

Друге правило має практичне значення: усне звернення на прийомі не «зникає» після розмови — воно переходить у режим письмового з відповідними строками розгляду.

Як має бути оформлена відмова

Це вже стаття 15, але вона напряму пов’язана з результатом прийому:

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Чотири обов’язкові елементи відмови: письмова форма, посилання на закон, мотиви, роз’яснення порядку оскарження. Відсутність будь-якого з них — це невідповідність нормі, а не стилістична деталь.

Загальні обов’язки при розгляді заяв

Стаття 15 покладає на органи та посадових осіб, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), обов’язок об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, а також повідомляти громадян про наслідки розгляду.

Відповідь за результатами розгляду в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав заяву і до компетенції якого входить вирішення порушених питань, — за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.

Що поруч

Строки розгляду звернень встановлені окремою нормою того самого Закону — для їх обчислення в довіднику є калькулятор. Особливості звернень військовослужбовців розібрані на сторінці «Звернення військовослужбовця».