Що воєнний стан змінює у правах — і чого не змінює

Перевірено станом на 21 серпня 2026

Воєнний стан за статтею 1 Закону № 389-VIII передбачає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Але Закон містить кілька вбудованих меж: заходи здійснюються лише в межах обмежень, передбачених указом Президента (стаття 8); права з переліку частини другої статті 64 Конституції обмеженню не підлягають (стаття 20); правосуддя здійснюється лише судами і скорочення форм судочинства заборонено (стаття 26); повноваження Верховної Ради та судів не можуть бути обмежені (статті 12 і 12-2); режим не може бути підставою для тортур чи захоплення влади (стаття 22).

Що режим справді змінює

Стаття 1 Закону № 389-VIII називає дві складові режиму:

1. надання повноважень органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування;
2. тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод — із зазначенням строку дії цих обмежень.

Перелік можливих заходів міститься у статті 8: посилення охорони критичної інфраструктури, трудова повинність, використання потужностей підприємств, примусове відчуження майна та інші.

Чотири запобіжники, вбудовані в сам Закон

Перший — указ як межа. Стаття 8 дозволяє запроваджувати заходи лише «в межах тимчасових обмежень […] передбачених указом Президента України про введення воєнного стану». Перелік статті 8 — це максимум можливого, а не діючий обсяг.

Другий — недоторканний перелік прав. Частина друга статті 20:

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Це вісімнадцять статей Конституції, серед них:

Третій — недоторканність інституцій. Повноваження Верховної Ради України (ст. 12) і судів, органів та установ системи правосуддя (ст. 12-2) в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені.

Четвертий — абсолютні заборони. Стаття 22:

Введення воєнного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання. Будь-які спроби використати введення воєнного стану для захоплення влади тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Що не змінюється в судочинстві

Стаття 26 містить чотири норми поспіль:

• правосуддя здійснюється лише судами, створеними відповідно до Конституції;
• скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється;
• за неможливості здійснювати правосуддя підсудність або місцезнаходження судів змінюється законами України;
• створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Що змінюється в обов’язках громадянина

Тут Закон теж конкретний. Частина четверта статті 20:

У період дії воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов’язані мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред’являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Стаття 17 додає загальний обов’язок сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій — він покладений на органи влади, підприємства, організації та громадян.

Практичний висновок

Посилання на воєнний стан саме собою не робить законним:

• відмову розглянути звернення (ст. 40 Конституції);
• відмову прийняти позов чи скаргу (ст. 55);
• недопуск захисника (ст. 59);
• захід, не охоплений обмеженнями чинного указу (ст. 8 Закону № 389-VIII);
• обмеження без зазначення строку його дії (ст. 1 Закону, ст. 64 Конституції).

Чого ця стаття не робить

Вона не переказує змісту чинного указу про введення воєнного стану і не оцінює законності конкретних обмежень: указ ухвалюється окремо, змінюється і потребує звірки в чинній редакції на дату читання.