Гарантії законності в умовах воєнного стану

Перевірено станом на 21 серпня 2026редакція норм від 4 березня 2026

Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що в умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій. Стаття 20 додає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, а стаття 22 забороняє використовувати режим для тортур чи захоплення влади.

Закритий перелік заборон

Стаття 19 називається «Гарантії законності в умовах воєнного стану» і починається з переліку того, що забороняється:

Перші дві позиції — це гарантія проти зміни правил гри під час режиму. Логіка тут та сама, що й у статті 22: воєнний стан не може стати інструментом перерозподілу влади.

Що після завершення режиму

Верховна Рада України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо чергові або позачергові вибори […] мали бути проведені в період, на який було введено воєнний стан, приймає рішення про призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих виборів.

Межа обмежень прав

Стаття 20 не створює власного переліку — вона відсилає до Конституції:

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Практично найважливіші для військовослужбовця з цього переліку:

• стаття 29 — свобода та особиста недоторканність, 72 години на судовий контроль, право на захисника з моменту затримання;
• стаття 40 — право на звернення;
• стаття 55 — оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності;
• стаття 59 — професійна правнича допомога і свобода вибору захисника;
• стаття 60 — право не виконувати явно злочинні накази;
• статті 62, 63 — презумпція невинуватості, право не свідчити проти себе, право на захист.

Розбір усього переліку — на сторінці «Які права не можуть бути обмежені».

Абсолютна заборона

Стаття 22 сформульована як норма без винятків:

Введення воєнного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання.

Це узгоджується зі статтею 28 Конституції, яка теж входить до переліку невідчужуваних прав.

Зворотний бік: обов’язок сприяння

Стаття 17 покладає на всіх — органи влади, підприємства, установи, організації, громадські об’єднання та громадян — обов’язок «сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території».

Тобто Закон будує конструкцію з двох боків: обов’язок сприяння — і межі, за які заходи виходити не можуть.

Чого ця сторінка не робить

Вона не оцінює законності конкретних обмежень: це залежить від змісту чинного указу про введення воєнного стану та обставин конкретної справи.