Свобода та особиста недоторканність: стаття 29 Конституції
Перевірено станом на 21 серпня 2026редакція норм від 1 січня 2020
Стаття 29 Конституції України встановлює: кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Коротко
- Арешт або тримання під вартою — лише за вмотивованим рішенням суду.
- Тимчасове тримання під вартою має бути перевірене судом протягом 72 годин.
- Якщо рішення суду не вручено протягом 72 годин — особа звільняється негайно.
- Про мотиви арешту чи затримання має бути повідомлено невідкладно.
- Права роз'яснюються, а захищати себе і користуватися допомогою захисника можна з моменту затримання.
- Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Загальне правило
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Два обмеження в одному реченні: рішення суду — і вмотивоване.
Виняток і його межа
Стаття 29 допускає тримання під вартою без попереднього рішення суду, але обставляє це умовами:
| Умова | Формулювання норми |
|---|---|
| підстава | «нагальна необхідність запобігти злочинові чи його перепинити» |
| характер | «тимчасовий запобіжний захід» |
| контроль | обґрунтованість «протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом» |
| наслідок бездіяльності | «негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду» |
Норма прив’язує строк не до ухвалення рішення, а до його вручення особі.
Чотири гарантії затриманого
Частини четверта–шоста статті 29 перелічують їх без застережень:
- невідкладно повідомити про мотиви арешту чи затримання;
- роз’яснити права;
- надати можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника;
- право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
І окремо: про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів.
Чому це стосується військовослужбовця
Тому що стаття 64 Конституції включає статтю 29 до переліку прав, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану. Разом із нею в тому ж переліку — стаття 59 (правнича допомога), стаття 62 (презумпція невинуватості) і стаття 63 (право не свідчити проти себе та право на захист).
Розбір переліку — на сторінці «Які права не можуть бути обмежені».
Що це не скасовує
Дисциплінарний статут містить власний інститут — тримання на гауптвахті Служби правопорядку за пунктом 82, з іншими підставами і строками (до однієї доби, а за наявності ознак злочину — до 3 діб із сповіщенням органів досудового розслідування та прокуратури). Це різні механізми, і плутати їх не варто: розбір — на сторінці «Затримання Службою правопорядку».
Чого ця сторінка не робить
Вона не описує процедури затримання за Кримінальним процесуальним кодексом України: цей акт не входить до переліку джерел, звірених для довідника.
Часті питання
Чи можна тримати під вартою без рішення суду?
Стаття 29 допускає це лише як тимчасовий запобіжний захід — у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити, з обов'язковою перевіркою обґрунтованості судом протягом 72 годин.
Що відбувається, якщо 72 години минули?
Норма формулює наслідок прямо: затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Чи мають пояснити причину затримання?
Так. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання і роз'яснено його права.
З якого моменту можна користуватися допомогою захисника?
З моменту затримання — норма називає цей момент прямо, разом із можливістю захищати себе особисто.
Чи можна оскаржити саме затримання?
Так: «Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання».
Чи діє ця стаття у воєнний стан?
Стаття 29 входить до переліку статті 64 Конституції — переліку прав, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Нормативні джерела
- Закон України № 254к/96-ВРКонституція України, ст. 29
Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
- Закон України № 254к/96-ВРКонституція України, ст. 29
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
- Закон України № 254к/96-ВРКонституція України, ст. 29
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
- Закон України № 254к/96-ВРКонституція України, ст. 64
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
- Закон України № 254к/96-ВРКонституція України, ст. 63
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.