Як підприємство визнають критично важливим — два різні маршрути

Перевірено станом на 20 серпня 2026редакція норм від 1 січня 2026

Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 27.01.2023, передбачає два різні маршрути визнання. Пункт 3 стосується визнання критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період: підставою є відповідність трьом або більше критеріям, зазначеним у пункті 2, причому окремі критерії є обов'язковими. Пункт 9 стосується визнання критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил та інших військових формувань — тут перелік формується державними замовниками у сфері оборони, насамперед Міноборони.

Не один шлях, а два

Постанова № 76 містить два принципово різні механізми, і плутанина між ними — типова помилка:

Обидва ведуть до внесення до Єдиного переліку, але підстава і суб’єкт, який приймає рішення, різні.

Маршрут перший: правило трьох критеріїв

Підставою для прийняття рішення про визначення підприємства, установи, організації […] критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період є відповідність трьом або більше критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.

Перелік самих критеріїв — у пункті 2; він розібраний на окремій сторінці про критично важливі підприємства.

Обов’язкові критерії — і виняток із них

Просто набрати три критерії недостатньо. Пункт 3 додає:

Для підприємств, установ, організацій є обов’язковими критерії, зазначені у підпункті 5 та абзаці третьому підпункту 6 пункту 2 цих Критеріїв та порядку

Далі норма перелічує, на кого ця обов’язковість не поширюється:

• державні і комунальні підприємства, установи і організації;
• господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або перебувають у комунальній власності;
• господарські товариства, більше 50 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам із часткою держави або комунальної власності 100 відсотків;
• суб’єкти господарювання — виробники електричної та теплової енергії, до складу яких входять виробничі (генеруючі) потужності, зруйновані або пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації;
• підприємства, що обслуговують об’єкти, внесені до секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення;
• оператори газорозподільних систем;
• нафтопереробні підприємства, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків акцій (часток) належать державі;
• юридичні особи, які здійснюють охорону об’єктів паливно-енергетичного комплексу, за умов, визначених нормою.

Сам пункт 3 також робить застереження, що правило трьох критеріїв не поширюється на підприємства, зазначені в абзацах третьому — сьомому цього ж пункту: для них передбачено окрему підставу.

Маршрут другий: оборонний (пункт 9)

Тут логіка інша — не підрахунок, а належність до категорії. Критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил та інших військових формувань в особливий період можуть бути визначені, зокрема:

• ДП «Агенція оборонних закупівель» та ДП «Державний оператор тилу», уповноважені Міноборони на виконання функцій служби державного замовника у сфері оборони;
• підприємства, установи та організації, що виконують державні контракти (договори) про закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення, укладені з Міноборони (у тому числі його службами державного замовника), Держспецтрансслужбою або розвідувальним органом Міноборони;
• підприємства, що виконують державні контракти з виробництва безпілотних систем — безпілотних авіаційних комплексів, безпілотних літальних апаратів, безпілотних наземних (роботизованих) та водних (плаваючих) комплексів, — а також озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин та інших товарів оборонного призначення;
• підприємства, залучені як співвиконавці у виконанні державних контрактів про закупівлю, постачання, ремонт та модернізацію озброєння, військової та спеціальної техніки, зброї і боєприпасів — за погодженням із відповідним державним замовником.

Що фіксується в Єдиному переліку

Пункт 15 визначає склад відомостей. Для підприємства чи установи це, зокрема:

• повне найменування юридичної особи та відокремленого структурного підрозділу (у разі наявності);
• код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи та відокремленого підрозділу (у разі наявності);
• місцезнаходження — крім критично важливих підприємств і критично важливих установ, визначених Міноборони;
• підстава внесення до переліку;
• дата початку та дата закінчення державного контракту — якщо підставою є постачання товарів, виконання робіт і надання послуг для потреб Збройних Сил або інших військових формувань;
• дата прийняття і номер рішення відповідного державного органу.

Зверніть увагу на прив’язку до строку контракту: для оборонного маршруту підстава внесення має власні дати початку і закінчення.

Чого ця сторінка не робить

Вона не оцінює, чи відповідає конкретне підприємство критеріям, і не наводить квот бронювання. Кількісні межі бронювання та порядок подання списків регулюються іншими пунктами Порядку № 76 і розібрані на сторінках про процедуру та загальні правила.