Звільнення в особливий період — що встановлюють пункти 252 і 260

Перевірено станом на 20 серпня 2026редакція норм від 1 січня 2026

Пункт 252 Положення про проходження військової служби, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008, встановлює, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити службу понад встановлені строки — на період до закінчення строку проведення мобілізації або після введення воєнного стану до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення військовослужбовців, не виключених із списків особового складу, підлягають скасуванню — крім перелічених у нормі винятків.

Базове правило

Підпункт 2 пункту 252 Положення № 1153 формулює його прямо:

військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до закінчення строку проведення мобілізації або після введення воєнного стану — до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною дев’ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Тобто відлік «строку контракту» в цей період не є самостійною підставою припинення служби.

Накази, видані раніше, підлягають скасуванню

Це друга частина того самого підпункту, і вона стосується конкретної ситуації — наказ є, але людину ще не виключено зі списків:

Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню

Норма одразу називає винятки — накази, які скасуванню не підлягають:

• про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров’я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
• про звільнення в запас на підставах, що відповідають підставам, визначеним пунктами «б», «в», «г» частини другої, пунктами «б» — «е» частини третьої, пунктом 3 частин п’ятої та шостої статті 26 Закону № 2232-XII.

Тут важливий сам механізм: перелік винятків побудований через відсилання до конкретних пунктів статті 26, а не через загальні описи. Тому питання «чи підпадає мій наказ під виняток» — це питання про конкретний пункт, за яким його видано.

Після закінчення мобілізації, але до воєнного стану

Норма передбачає і цей проміжний стан: після закінчення строку проведення мобілізації до моменту введення воєнного стану військовослужбовці звільняються на підставах, визначених пунктами «б», «в», «г» частини другої, пунктами «б» — «е» частини третьої, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частин п’ятої і шостої статті 26 Закону.

Пункт 260 і підстава про вислугу

Пункт 260 відсилає до статті 26 Закону № 2232-XII та до особливостей, передбачених статтею 26-2, і додає власне правило про вислугу:

Військовослужбовці набувають право на звільнення з військової служби на підставах, передбачених підпунктами «й» або «к» пункту 2 частини п’ятої статті 26 […], у разі вислуги: не менше 24 місяців військової служби за контрактом, укладеним на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; не менше 18 місяців військової служби за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки […]

Що каже сам Закон — і де тексти розходяться

Це той випадок, коли підзаконний акт і закон варто читати поруч.

Перше. У чинній редакції статті 26 підпункт «й» пункту 2 частини п’ятої дійсно містить підставу про 24 місяці:

й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Друге, і це головне. Сам пункт 2 частини п’ятої статті 26 має явно окреслену сферу дії:

2. під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану)

Третє. Пункт 260 Положення посилається на підпункти «й» або «к». У чинній редакції Закону перелік підпунктів пункту 2 частини п’ятої статті 26 завершується підпунктом «й» — підпункту «к» у цьому пункті немає. Отже, правило про 18 місяців у Положенні посилається на підпункт, якого чинна редакція цього пункту Закону не містить.

Довідник фіксує цю розбіжність і не робить із неї висновку про те, як вона має вирішуватися в конкретній справі: це питання застосування права, яке залежить від обставин і від актуальної судової практики.

Строк, якщо право все ж набуто

Стаття 26 містить власне часове правило для цієї підстави: звільнення здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права. Для тих, хто на час набуття права виконує завдання в інтересах оборони України, бере безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій та в інших перелічених у нормі заходах, пункт 260 Положення передбачає звільнення протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.

Граничний вік

Пункт 260 містить окреме правило: військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування в запасі, підлягають звільненню з військової служби. У разі оголошення демобілізації ті, хто досяг граничного віку перебування в запасі, підлягають звільненню у відставку, а ті, хто досяг граничного віку перебування на військовій службі, — звільненню з військової служби на визначених нормою умовах.

Чого ця сторінка не робить

Вона не стверджує, що конкретний військовослужбовець має або не має права на звільнення. Норми, які тут наведено, мають різні сфери дії за періодами, а частина посилань між Положенням і Законом не збігається. Саме тому це матеріал для звірки з документами у справі, а не готова відповідь.