Відстрочка від призову під час мобілізації — як побудована стаття 23

Перевірено станом на 20 серпня 2026редакція норм від 31 липня 2026

Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не «надає відстрочку» як пільгу, а перелічує категорії, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Підстави згруповані у трьох частинах: частина перша — 24 пункти, здебільшого сімейні та медичні обставини і бронювання; частина третя — освіта, наука та обставини, пов'язані із загиблими родичами; частини п'ята — сьома — окремі випадки за віком, полоном і попереднім контрактом. Перевірку підстав та оформлення здійснює ТЦК та СП.

Як читати статтю 23

Найпоширеніша помилка — читати статтю як список пільг. Юридично вона сформульована інакше: це перелік категорій, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Різниця не термінологічна. Вона означає, що підстава або є, або її немає, і оцінка «наскільки складна ситуація» сама собою значення не має.

Три групи підстав

Частина перша — 24 пункти. Тут зібрані бронювання, інвалідність і тимчасова непридатність, сімейні обставини (діти, догляд, опіка, інвалідність близьких) та посадові категорії (судді, народні депутати, окремі державні службовці). Пункт 24 — відсильний: «інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках».

Частина третя — 6 пунктів. Здобувачі освіти, наукові та педагогічні працівники, а також особи, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти за обставин, прямо описаних у пунктах 3–5, і особи, позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії.

Частини п’ята — сьома — окремі випадки. Не підлягають призову до досягнення 25-річного віку військовозобов’язані, які пройшли базову військову службу; військовозобов’язані, звільнені у запас у зв’язку зі звільненням з полону; а також протягом 12 місяців з дня звільнення — особи віком від 18 до 25 років, які були на однорічному контракті й звільнені з підстав, названих у статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». В усіх трьох випадках закон додає: такі особи можуть бути призвані за їх згодою.

Умова всередині пункту так само обов’язкова

Це друга типова помилка. Наприклад, пункт 3 частини першої стосується тих, на утриманні кого троє і більше дітей до 18 років — але з винятком щодо заборгованості зі сплати аліментів понад суму платежів за три місяці. Пункт 13 діє за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними і зобов’язані утримувати особу з інвалідністю. Пункт 2 частини третьої вимагає роботи за основним місцем не менш як на 0,75 ставки.

Тому перевірка підстави — це завжди перевірка всього тексту пункту, а не його першої частини.

Хто перевіряє підставу

Частина восьма статті 23 покладає перевірку підстав та оформлення відстрочки на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Це означає, що спір щодо наявності підстави первинно вирішується не в суді, а в ТЦК — і лише потім, у разі відмови, переходить у площину оскарження.

Частина дев’ята окремо допускає оформлення відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних. Порядок такого оформлення визначає Кабінет Міністрів України.

Обмеження «один доглядальник»

Частина десята покладає на Єдиний державний реєстр функцію контролю: відстрочка з підстав пунктів 9–14 частини першої не може бути надана більш ніж одному військовозобов’язаному. Ці пункти — догляд за хворим членом сім’ї, опіка над недієздатною особою, інвалідність дружини (чоловіка) чи батьків. Практично це означає, що в родині підставою скористається лише один.