Бойовий імунітет: що каже закон

Перевірено станом на 21 серпня 2026редакція норм від 12 квітня 2026

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає бойовий імунітет як звільнення військового командування, військовослужбовців, поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України, добровольців територіальної оборони, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, та осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України.

Це визначення, а не процедура

Бойовий імунітет існує в українському праві як термін, розкритий у статті 1 Закону «Про оборону України». Окремої процедури «надання» чи «визнання» бойового імунітету норма не встановлює — вона описує, за яких умов відповідальність не настає.

Розбір визначення

Кого охоплює:

• військове командування;
• військовослужбовців;
• поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України;
• добровольців територіальної оборони;
• працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України;
• осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України».

Від чого звільняє:

• від відповідальності, у тому числі кримінальної;
• за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна;
• за наслідки застосування збройної та іншої сили.

У яких обставинах:

• під час відсічі збройної агресії проти України;
• під час ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту;
• під час виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

За якого критерію — це найважливіша частина:

…настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком

Тобто імунітет прив’язаний не до статусу особи взагалі, а до конкретних обставин конкретного завдання, і містить два оціночні критерії: розумна обачність і виправданий ризик.

Як це працює в дисциплінарній площині

Пункт 5 Дисциплінарного статуту вбудовує імунітет у рішення командира:

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов’язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Чого бойовий імунітет не скасовує

Він не скасовує:

• обов’язку дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права — пункт 59 Статуту внутрішньої служби прямо покладає на командира обов’язок знати їх, дотримуватися особисто й вимагати цього від особового складу;
• правила про явно злочинний наказ — стаття 60 Конституції та пункт 6 Дисциплінарного статуту (розбір тут);
• презумпції невинуватості за статтею 62 Конституції, яка діє в обидва боки: вина встановлюється обвинувальним вироком суду.

Чого ця сторінка не робить

Вона не оцінює конкретних ситуацій і не прогнозує, чи буде застосований бойовий імунітет: критерії «розумної обачності» та «виправданого ризику» оцінюються в кожному провадженні окремо, з урахуванням усіх обставин. Це предмет роботи захисника і суду, а не довідника.

Вона також не тлумачить норм Кримінального кодексу України: цей акт не входить до переліку джерел, звірених для довідника.